Умалив Ти Себе, щоб я жити зуміла,
А Дух Твій Святий мене наповняв,
Щоб збагнула життя я своє, зрозуміла,
В мені гріх щоб вмер і вовік не буяв.
Щоб брала я приклад із Тебе, мій Боже,
І теж так робила не раз і не два,
Сміються із мене, і кажуть негоже,
Не знають вони Твої чисті слова.
За них помолюся, пробачу без гніву,
І стежкою, вгору, до Тебе піду.
Там слово почую приємного співу
Утреш мені сльози, вгамуєш нужду.
Пригорнеш Ти мене, і любов’ю зігрієш
Не буде там більше гіркоти життя,
Ти словом Своїм в мені святість посієш,
Бо святість Твоя – грунт на вічне життя.
Я святість Твою хочу людям вказати,
Щоб любов Твою люди в серцях берегли.
Ти зміг нам і мудрість, і Дух Свій віддати,
Достойний Один Ти навіки хвали.
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 1435 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Заброшенная дверь - Марта Дитятева есть такая картина,она извесная, жаль сегодня не нашла её в инете.Я смотрела на неё когда то, и думала:" Интересно к кому это пришел Иисус, а Его не пускают, Он стучит и ждёт?",И вообще там нарисованы были такие заросли из репейника,странно , что к такому человеку пришел Сам Иисус.А когда я первый раз попала на собрание, то услышала проповедь про \\\"Се стою и стучу\\\",и как же я удивилась,что это дверь к сердцу каждого.В тот вечер я открыла Ему своё сердце и никога об этом не жалела.